Горизонт запалахкотить,

В полі запах такий осінній,

І я чую як серце щемить

У цей вечір серпневий синій.

Крізь туман бачу, як на межі,

Там де сонце багряно сходить,

Гострить тихо роса ножі

Для душі, що по краю ходить.

Та не думаю я про біду,

Що рахує так вірно кроки

Пильно дивлячись в спину мою,

Як з ікони дивились пророки.

Я вдивляюсь туди, де життя

Зародившись горить яскраво,

Обираючи зірці ім'я,

Щоб її чиєсь серце шукало.