Намалюю твій образ на склі,

Знаю, дощ його вже не зітре.

І світанок розтане в вікні

вливши фарби в обличчя твоє.

Світанковими звуками снів

Буде стукати вітер в вікно,

Але, щоб він там не говорив

Не вір силі словам його.

Пильно вслухаюсь в тишу нічну,

Що лягла до очей твоїх,

Щоб почути, чи скажеш, чому

Не приходиш до снів моїх.

Я тебе закликав, як міг,

Я тебе малював на склі,

Але тільки лиш сонця схід

Являв світлий твій образ мені.