Піймати ненароком тінь твою,

нікчемність розуміючи свою

до долу очі опустити...

Явитися у сни примарею,

затягуючи Місяць хмарою,

Наблизитись, зніяковіти...

Забутись, посміхаючись вві сні,

Лежати на морському дні

Очей незвіданих, глибоких...

Прийди, допоможи мені,

Викрасти зливи проливні

Богів правдивих і жорстоких...

Я зливи на папері відіб'ю,

Піймаю ненароком тінь твою -

Спочине серце від тривоги...

Себе до краплі виллю, розіллю,

Залишусь дощовою хмарою,

Впаду листком тобі під ноги...