Темна прірва лежить перед нами

На краю із сосною високою,

Ти шукаєш у світі слави,

Я шукаю у світі спокою.

Вітер начеб то щойно прокинувся,

Його мова дощами намочена:

Ви даремно безумні зустрілися,

Зорями ваша доля зурочена.

Ти все так же шукатимеш слави,

Він піде світом в пошуках спокою,

Лиш залишиться спільна між вами

темна прірва з сосною високою.

Зле пророцтво звершилося, сталося,

Прокляли зорі ранок туманами,

Серце зайво безпечно сміялося

З віщих слів, що у прірву канули.

Та, що доля мені б не намовила,

До сосни кину серце високої,

Щоб ти завжди тут славу знаходила,

І, щоб я тут завжди був у спокої.