Ця весна, Скільки спокою в ній, І тепла,

Скільки міститься сили, Скільки ніжності...

А цвітіння мов змій Обплітає країну без міри.

І навколо буяє життя. Прокидаючись ліс

Зве і манить до себе. По всіх закутках свище весна,

Із вітрами й дощами, Що ллються із неба.

Уночі покриває вологою все,

А на день сходить сонце багряне.

І озоновий запах з собою несе Буйний вітер,

Нестримний і п'яний.