Ти одягнеш святкове намисто,

Сукню білу, що сяє мов сніг,

Сонце прийде гостити в місто,

Вірним псом ляже на твій поріг.

Вітки липи в вікно запустили,

Щоб плеча доторкнутись твого,

І пролити липневої сили

На твоє напівтемне вікно.

Припаде підвіконня росою,

Сонце небо фарбує в кров.

Цілу ніч ти кричала совою,

Але він у твій дім не прийшов.

Стрімко впало намисто під ноги

Через сукню, що сяє мов сніг,

І втомившись в пітьмі від знемоги

Сонце твій залишає поріг.