Ви мене називали всі грішником,

В слід кричали мені легіон,

Я ж ніколи не був чорнокнижником

І до духів не йшов на поклон.

Ви ненависті в Каїна вчилися

Піднімаючи камінь з землі,

Ваші вчинки в обличчі відбилися,

Як розпуста в дзеркальному склі.

Ви слова богохульні виводили

І осліпли під власним тавром,

А в мені світ античний знаходили,

Що накреслений майрів пером.

І нехай, що тікаю і лаюся,

Із дороги, що вірна й свята,

Я богів своїх не відрікаюся

Так як інші у скруті Христа.

Я до смерті язичник замріяний,

Я молюся на зорі вночі,

Шлях мій Евром холодним овіяний

Все блистить блистить на межі.

Я молю всі вітри заклинаючи,

І безмежний блідий Океан,

Коли ллється війна не стихаючи,

Щоб з тартару піднявся Уран.