Життя неначе річка швидкоплинна,

А хвилі б'ють і ріжуть береги,

По серед річки він лише людина,

Що проти течії не може йти.

Ця річка темна з вирами страшними,

Не видно краю в неї дна нема,

Ти змушений боятись щохвилини

За незначне для течії життя.

В турботі серце не знайде спокою,

І б'ється, б'ється в грудях ще живе,

А він посварений сам із собою

Опустить руки змучивши себе.

І відповідь він не знайде ніколи

На те питання, що гнітить його.

Який же сенс у вічної любові,

Коли в турботах зморщене чоло?

Життя - він скаже – річка швидкоплинна

І подарунок осені прийме,

Так, як в цій річці він лише людина,

Що зайвим болем змучує себе.